Казка моєї онуки

Моя онука Діана полюбляє фантазувати. Вона уявила себе казкаркою і придумала казку.

Сови

Вступ

Я сиділа на дубі і сумувала.  До мене підлетіла мама і спитала:

-Чому ти така сумна?

- Та я…, та я…, та я  дізналася, що в нашому лісі є люди, і вони нас хочуть спіймати.

-Ох – ох-ох – зітхнула мама.- Дякую тобі, що розповіла мені про цю біду.

І розділ

Мама повідомила  совам у нашому лісі про нещастя, яке приносять люди  і всі дуже злякалися.

Мама сказала:

-         Спасибі, доню, що розповіла мені про цю біду. Ми повинні перелетіти в інший ліс. Наприклад,  до нашої бабулі  Аланє.

-         Мамо, ти  впевнена, що потрібно перелітати?

-         Так, а що?

-         Не хочу, давай залишимося.

-         Ні, летимо, нам загрожує небезпека.

Речі всі були зібрані. І, коли наступної ночі  до нашого дубу підійшли люди, ми швиденько все зібрали і полетіли.

ІІ розділ.

Бабуля Аланє  зустріла нас дуже радісно. Ми всі довго розмовляли. І згадали близьку родичку тьотю Зіну, що живе там, де ніколи не було людей.

Всі разом ми полетіли до тітоньки і прожили в неї три тижні. Одного вечора родичка розповіла нам історію про неймовірний алмаз, що допомагає захиститись від людей. Тільки вона пам’ятала початок дороги, а далі треба було шукати самим.

Перш за все треба було знайти найближчу гору. На її вершині буде підказка, куди летіти далі.

         Ми з мамою подякували тьоті Зіні за те, що прийняла нас у себе і за розповідь про алмаз. Вранці ми вирушили в дорогу.

ІІІ розділ

         Ми летіли недовго,  побачили високу гору і сіли на саму її вершину. Мама побачила викарбовані на скелі слова: «Дочекайтесь райдуги й долетіть до її кінця. Там буде наступна підказка».

Ми провели на скелі цілий день. Вночі пішов дощ, а на ранок з’явилась чудова райдуга. Нам потрібно було швидко долетіти до її кінця. Там ми побачили записку і скриньку з чотирма ключиками. На записці було написано: «Вибери один з ключів і відкрий ним скриню, але якщо скриня не відкриється , то ви залишитесь тут назавжди.»

Ми стали розмірковувати логічно, розглядаючи уважно кожен ключик і замочну щілину. Через п’ять хвилин розмірковувань, я вибрала 2-ий ключик по порядку. Зі страшенним хвилюванням я просунула ключик в щілину замка, потихеньку почала прокручувати і… скриня відчинилася. Ми були дуже раді.

В скринці лежав неймовірної краси алмаз. Він виблискував на сонці всіма своїми гранями. Все було так, як розповідала тітонька Зіна.

Біля алмазу лежала записка: «Візьміть цей алмаз і полетіть до шостої гори. Там ви поставите алмаз на синій камінь й побачите наступну записку».

ІV розділ

         Ми летіли 30 кілометрів і зустріли 3 гору, на ній ми зупинилися щоб  відпочити. Через 60 кілометрів від 1-ої гори ми все-таки долетіли до 6-ої. Там  побачили тільки один синій камінь  і поклали на нього алмаз. Поблизу лежала записка із словами: «Натисніть кнопку поряд із синім каменем і ви потрапите додому. Тепер  ніколи ніхто не буде чіпати або ловили вас».

           Ми натиснули на кнопку і очутились вдома. Кожному, хто навідувався до нас в гості, ми  розповідали чудову новину.

 І ніколи після цієї історії люди не чіпали звірів.

Харькова Діана, 8 років

м. Дніпро

Березень 2017 р.

Люблю тебе, моя фантазерко!